Організація ігор в баскетбол в молодшій школі.

Організовуючи гру в баскетбол в дитячому колективі, педагог має можливість впливати на реальні взаємини в ігровій групі дітей через їх ігрові взаємовідносини шляхом розподілу між дітьми ігрових ролей.

Ігрова форма проведення заняття є основною методикою навчання школярів грі в баскетбол. Заняття повинно проходити як цікава гра. Не можна допускати монотонності, нудьги. Самі рухи повинні доставляти дитині задоволення, тому важливо, щоб заняття містили цікаві для дітей рухові завдання, ігрові ролі. Їх повинен підібрати та показати вчитель. У педагогічній практиці найбільш поширені види занять, у яких ігри та вправи поєднуються. Заняття грою в баскетбол відрізняються різноманітністю форм проведення. На початковому етапі навчання іноді доцільно застосовувати вільні дії і улюблені ігри дітей з м'ячем, користуючись наявним різноманітним обладнанням на майданчику. Можна запропонувати наступні ігри: «За м'ячем», «Злови м'яч», «Кого назвали, той ловить м'яч», «Боротьба за м'яч», «У кого менше м'ячів», «М'яч ведучому», «М'яч у повітрі», «Передав – сідай », « Перестрілка ». [7., с. 35-40]

Рішення задач навчання передбачає озброєння, яке займається широким колом знань.

Значне місце в навчанні займає не тільки розвиток фізичних і моральних якостей, а й формування спеціальних умінь і навичок, якими учні повинні володіти значною мірою. Учні повинні навчитися раціонально користуватися здобутими навичками, спираючись на знання і вміння. У цьому суть навчання.

Для подальшого правильного засвоєння учнями правил та техніки гри в баскетбол при першому навчанні учнів четвертого класу, вчитель повинен навчити прийомам та правилам гри. Освоєння рухових навичок передбачає такий ступінь володіння рухами, коли управління ними здійснюється автоматизовано. Як відомо, в основі навику лежить система закріплених зв'язків, для утворення яких необхідно багаторазове повторення їх у певних умовах. Однак ступінь цих зв'язків повинен забезпечити можливість вільного варіювання елементами руху.

На початку, техніку, вчитель показує роздільно за прийомами. Надалі ізольовані прийоми об'єднують в ігрові дії, до яких можуть входити два і більше різних прийомів. [9., с. 132]



Прийоми техніки нападу вчитель показує раніше, ніж прийоми захисту.

У процесі формування рухового навику виділяють самостійні стадії, яким відповідає той чи інший етап навчання. Прийнято виділяти 3 стадії:

- формування початкового вміння, коли учень опанує основами руху, його структурою;

- уточнення системи рухів;

- вдосконалення навичок.

Особливо важлива на кожній стадії послідовність постановки педагогічних завдань, необхідно щоб учні, перш за все:

- освоїли вихідне положення, з якого виконуються рухи;

- знали, які частини тіла беруть участь у цих рухах, і які їх напрямки, амплітуда, узгодженість у часі і в просторі;

- виконували рух за оптимальними амплітудами в зручному темпі;

- зберігали точну структуру руху та освоїли його деталі;

- приступили до вдосконалення рухів.

При вивченні поєднань прийомів основну увагу приділяють зв'язкам, коли прийоми поєднуються за принципом ланцюжка,один прийом за іншим. У зв'язці вивчають перехід від одного прийому до іншого, де видоз-мінюються кінцеві рухи попереднього прийому та початкові наступного.

При оволодінні руховими діями, в яких поєднуються прийоми не послідовно, а одночасно, коли один стає тлом іншого (наприклад, передача м'яча під час бігу), вивчають узгодженість рухів розучених раніше за фазами, часто для цієї мети використовують підвідні вправи.

При освоєнні тактики гри ставлять цілі:

- навчити доцільному використанню вивчених прийомів і взаємодії з іншими гравцями в залежності від обставин;

- навчити вмінню створювати найбільш вигідні ситуації для іншого гравця, що дозволяють йому діяти більш ефективно.

Вивчаючи будь-який прийом техніки або тактичної взаємодії, необ-хідно послідовно переходити від одних педагогічних завдань до інших, ґрунтуючись на фізіологічній природі формування рухових навичок.

Ознайомлення учня з прийомом починається зі створення уявлення про нього. Вони повинні мати перед собою зразок, який слід відтворити. Для цього їм потрібно не тільки повідомити відомості про прийом, про його місце і значення в грі, але і дати можливість отримати перші рухові відчуття, що виникають при виконанні рухів.

У завдання навчання на першому етапі входить:

- виявлення знань учня про досліджуваний предмет, а також відчуттів, які є в його руховому досвіді;

- повідомлення попередніх відомостей про вивчені прийоми – їх місце і значення в грі, основне призначення і найбільш ефективне застосування і т.п.

- створення зорового і рухового уявлення про правильні рухи і їх послідовність. [16., c. 37-39]

Ці завдання вирішуються за допомогою наочного і словесного методів і самостійного виконання вправ. Залежно від досліджуваного матеріалу і завдань навчання можна використовувати, схеми, фото, відеомагнітофони і т.п.

Основна увага в навчанні школярів грі в баскетбол спрямована на виховання свідомого сприйняття і виконання рухових дій, на формування чіткості при виконанні найбільш істотних елементів руху.

У тих випадках, коли елементи рухів, вправи з м'ячем виконуються дітьми невпевнено або даються в новій комбінації, доцільно вчителеві показати і пояснити їх, з огляду на руховий досвід дітей, можна показ проводити одночасно з поясненням. [8., с. 9]

Час від часу треба повертатися до показу добре відомих вправ, так як для вдосконалення руху необхідна точність, чіткість виконання кожного елемента.

Необхідно вчителеві також ознайомити дітей з правилами та технікою гри в баскетбол. Таким чином, по мірі освоєння рухів, доцільно варіювати поєднання наочних і словесних методів навчання, давати показ всієї вправи з поясненням; частковий показ з поясненням; опис вправи без показу; установку на уявне відтворення вправи і її опис дітьми, потім показ всієї вправи з поясненням окремих сторін. [8., c. 205-209, 17., с 83]


8008389335248534.html
8008427561108848.html

8008389335248534.html
8008427561108848.html
    PR.RU™